Працюю вчителем німецької мови в Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 148 Харківської міської ради Харківської області.

 Говорити про себе завжди дуже важко, але я вважаю, що  все в нашому вчительському житті починається з любові -  до дітей, до своєї  професії, до вчительських успіхів і поразок, радощів і смутку. Певно, я щаслива людина, бо маю в серці таку любов, яка допомагає долати інколи не тільки труднощі професії, але й саму себе, свої звички. Ще з дитинства мене захопила мрія знати  багато мов. Це  бажання згодом  привело мене на вчительську стежку, яку я топчу вже 13 років, але  ніколи не  втрачаю інтересу до своєї професії та щирої радості спілкування з дітьми. Адже ми, учителі, "плавимо не сталь, не чавун", а  плекаємо дитячі душі. Крок за кроком ми відкриваємо нашим вихованцям істини буття, з кожним кроком дитина стає мудрішою, досвідченішою,залишаючись при цьому  дуже вразливою . І тільки від нас, педагогів, залежить , чи зможе вона стати щасливою й упевненою в собі, чи наповниться її серце радістю, яку вона не розгубить на життєвих дорогах, чи зуміє повноцінно жити й працювати серед інших людей... Ми повинні вчити наших дітей не тільки основам знань, але й навчити їх  мріяти, не стаючи рабами власних мрій, мислити, але не возвеличувати свої думки, розуміти поразки й вибачати іншим, не давати підрізати свої крила, бо життя вимагає творчого злету, а не тихих кроків із похнюпленою головою.

Саме тому моє педагогічне кредо – «Будьмо самі шукачами та дослідниками: той, у кого немає вогника в душі,  ніколи не запалить його в інших».

Моє покликання – учитель німецької мови, я люблю свій предмет і вважаю, що знання, набуті на моїх уроках, не тільки допоможуть учням краще дізнатися про  культуру іншої країни, але й розширять  духовні обрії  вихованців, що особливо актуально для молоді сучасного  глобалізованого світу.  ХХІ століття висуває перед педагогами  вимогу вчити школярів використовувати дослідницькі методи в навчанні, ставити перед собою питання й цілеспрямовано шукати на них відповіді.

Реалізувати ці плани допомагають мені елементи  сучасних педагогічних технологій, зокрема технології критичного мислення, диференційованого навчання,  можливості медіаосвіти.  Сучасній школі потрібна  компетентна особистість, яка володіє навичками медіакомпетентності,  здатна творчо мислити, застосовувати знання в нестандартних ситуаціях, створювати нове. Але ми знаємо, що  будь –яка методика є лише сходинкою, на котрій треба зупинятися тільки для того, щоб іти далі. Оскільки справа вчителя є мистецтвом, то закінченість і завершеність зовсім неприпустимі, а розвиток і вдосконалення безмежні. Тож сподіваюсь, що мій скромний досвід  стане в пригоді на шляху  до реалізації завдань Концепції  Нової української школи.