Наша Україна – молода держава, перебуває на шляху радикальних політичних, соціальних та економічних перетворень, обравши шлях переходу від тоталітарних ідеологій до свободи й демократії, національного відродження, цивілізованої, соціально зорієнтованої економіки, побудови нового громадянського суспільства. Суверенній Україні потрібні громадяни, які мають глибоко усвідомлену життєву позицію. Виховати таких особистостей можна за умови розвитку національної освіти, у якій система виховання та навчання ґрунтується на ідеях народної філософії,засадах української етнопедагогіки, народознавства, основах християнської моралі, наукової педагогіки. Сьогодні важливо відтворити в українському суспільстві почуття істинного патріотизму як духовно-моральної та соціальної цінності, сформувати в молоді громадянсько активні, соціально значущі якості, які вона зможе проявити в усіх видах діяльності, перш за все, пов’язаних із захистом інтересів своєї родини, рідного краю, народу та Батьківщини, реалізації особистого потенціалу на благо української держави. У різні часи та епохи, в усіх цивілізованих державах сім'я, школа, суспільство ставили перед собою завдання – виховати громадянина, патріота своєї країни.

Провідна ідея мого досвіду виховної роботи з учнями збігається з твердженням А.С. Макаренка: «Діти – це життя, життя прекрасне, і ставитися до них треба як до товаришів і громадян, поважати їхнє право на радість і обов’язок відповідальності»

У сучасних умовах необхідно дійти до кожного учня, створити кожному умови для розвитку індивідуальних здібностей, сформувати в дитини потребу до самовираження. Дитина хоче бути значною, соціально самостверджуватися, тому основним виховним завданням - вважаю реалізацію особистісно - орієнтованого підходу до виховання. Мій педагогічний девіз: «Люби, твори, прощай!». Я твердо вірю в силу виховання, яка складається з дуже простих компонентів: любові до дітей, слова вчителя, сили особистого прикладу, справедливості, здатності прощати дитину, доброти. Учитель - учень - єдина духовна спільнота, а життєвий шлях дитини - шлях радості. Головне в моїй роботі - виховання учня як особистості. І в це поняття я вкладаю духовну збагаченість, широкий світогляд, ерудицію, високу моральність, товариськість, здатність впливати на рішення й діяльність колективу. Вважаю, що вихователь повинен бути професіоналом. Він повинен уміти ставити себе поряд із дитиною в діяльності, а не напроти неї. Саме він повинен допомогти дитині зрозуміти себе й повірити у свої сили, створити ситуації успіху.

Зміни культури взаємодії, організації виховного процесу, у цілому педагогічної праці, формування нових політичних і соціальних обставин сучасного інформаційного суспільства роблять проблему розвитку виховання всебічно розвиненої, успішної особистості зі сформованою громадянською та національною самосвідомістю однією з найважливіших.  Як і кожна цивілізована країна, Україна дбає про високий рівень потенціалу свого суспільства загалом і кожної особистості зокрема. У цьому контексті роль школи як потужної ланки в системі формування креативного мислення молодих громадян України важко переоцінити. Тож головною ідеєю проекту є створення моделі виховання  класу, де учень може повноцінно жити, проектувати своє майбутнє, свій шлях, враховуючи власні можливості, ставлячи перед собою завдання саморозвитку, самовиховання, самоосвіти. Такий учень має здатність до креативного, нестандартного мислення, уміння ефективно розв’язувати складні проблеми власної життєдіяльності, генерувати ідеї, використовувати знання і уміння в нових ситуаціях, комфортно почуватися в нестабільних соціальних умовах,  бути успішним та мати сформовану   громадянську та національну самосвідомість